Page 117 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

117

а б

Рисунок 2.22 – Принципова схема фрикційної взаємодії за зворотно-

поступального руху кульки по аналізованій поверхні (а) та установка для

трибологічних досліджень (б): 1– станина; 2 – стіл; 3 – комірка для корозивного

середовища; 4 – підшипники для юстування переміщень; 5 – хлорсрібний
електрод порівняння; 6 – рівень; 7 – наважки; 8 – вертикальний важіль;

9 – горизонтальна балка; 10 – зразок; 11 – тензоперетворювач.

Поверхню зразків перед фрикційними випробуваннями шліфували до

шорсткості R z  1 мкм з використанням шліфпаперу на основі абразиву SiC,

зернистість якого становила 1200. Під час випробувань нормально орієнтована

сила притискання кульки до поверхні зразка становила 10 Н, амплітуда їх
4
переміщення – 10 мм, загальна кількість осциляцій – 2·10 , а шлях тертя – 40 м.

Випробування здійснювали у повітрі та в 3%-ому водному розчині
емульсолу типу Hydroway 1060 (надалі емульсол). Стан поверхні випробуваних

зразків аналізували з використанням профілографа-профілометра Калібр 202.

Аналізували характер і інтенсивність зношування робочої поверхні і зразків, і

контртіл. Механізм їх пошкодження внаслідок фрикційного тертя досліджували

з використанням металографічного і рентген фазового аналізів.

Величину зносу анодованих зразків визначали за площею, обмеженою

лінією профілю поперечного перерізу слідів зносу, зафіксованих на їх

профілограмах. Типовий вигляд одного з таких поперечних перерізів

профілограми показано на рисунку 2.23. Величину зносу оцінювали як