Page 121 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

121

востями з хромовим покриттям, нанесеним гальванічним методом на сталевий

диск зі сталі 45, який умовно прийняли за еталонне покриття.

2.2.8 Оцінювання внутрішніх залишкових напружень в

електродугових покриттях з ПД

Залишкові напруження розтягу І роду σ зал у покриттях заміряли на зразках

у вигляді кілець з одностороннім наскрізним поздовжнім розрізом (рис. 2.26а,

б). Зразки вирізали з труби, діаметр, висота і товщина стінки якої становили 60,

20 та 4 мм відповідно. Покриття товщиною 1 мм наносилось на їх зовнішні

поверхні. Крайки поздовжнього розрізу на кільцях при цьому переміщалися

одна відносно одної. Величину їх переміщення ΔK (рис. 2.26а) виміряли

експериментально з використанням тензометричного перетворювача. Залиш-

кові напруження в ЕДП розраховували за відомою методикою, апробованою на

біметалевому кільці зі співвідношенням радіуса в центрі його стінки до його

товщини не менше ніж один до десяти [316].

а б в

Рисунок 2.26 – Принципова схема зразка для розрахунку залишкових

напружень (а) та зразки, підготовлені до напилювання, (б) та після нього (в).

Залишкові напруження розтягу в напилених покриттях визначали за

формулами, які враховували відмінності за модулями пружності сталевого

кільця (як підкладки для покриття) та самого покриття на його поверхні:

σ зал = (2*E 1/D 2)*(B-(H+dh)*ΔD) (2.8)


2
+
 K  t c t + 2t t c    E
2
 D = B = 0,5  2 1 1 2  c = 2
+

  t c t 1  E 1
2