Page 121 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
P. 121

121

               востями з хромовим покриттям, нанесеним гальванічним методом на сталевий

               диск зі сталі 45, який умовно прийняли за еталонне покриття.



                      2.2.8     Оцінювання           внутрішніх         залишкових          напружень         в

               електродугових покриттях з ПД

                      Залишкові напруження розтягу І роду σ зал у покриттях заміряли на зразках

               у вигляді кілець з одностороннім наскрізним поздовжнім розрізом (рис. 2.26а,

               б). Зразки вирізали з труби, діаметр, висота і товщина стінки якої становили 60,

               20  та  4  мм  відповідно.  Покриття  товщиною  1  мм  наносилось  на  їх  зовнішні

               поверхні.  Крайки  поздовжнього  розрізу  на  кільцях  при  цьому  переміщалися

               одна  відносно  одної.  Величину  їх  переміщення  ΔK  (рис.  2.26а)  виміряли

               експериментально  з  використанням  тензометричного  перетворювача.  Залиш-

               кові напруження в ЕДП розраховували за відомою методикою, апробованою на

               біметалевому  кільці  зі  співвідношенням  радіуса  в  центрі  його  стінки  до  його

               товщини не менше ніж один до десяти [316].

















                              а                                б                                в

                      Рисунок  2.26  –  Принципова  схема  зразка  для  розрахунку  залишкових

               напружень (а) та зразки, підготовлені до напилювання, (б) та після нього (в).



                      Залишкові  напруження  розтягу  в  напилених  покриттях  визначали  за

               формулами,  які  враховували  відмінності  за  модулями  пружності  сталевого

               кільця (як підкладки для покриття) та самого покриття на його поверхні:

                               σ зал = (2*E 1/D 2)*(B-(H+dh)*ΔD)                                          (2.8)

                                                              
                                                                   2
                                                                +
                                    K                     t c t +    2t t c                E
                                                            2
                              D =               B =  0,5   2     1     1  2              c =   2
                                                                      +
                                                                   
                                                               t c t   1                     E 1
                                                                  2
   116   117   118   119   120   121   122   123   124   125   126