Page 308 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

308

додаванням фосфатного інгібітора показана на рис. 8.12. На початку

випробувань потенціал корозії зразка без прикладання навантажень в

неінгібованому розчині знаходився на рівні -400 мВ та близько -620 мВ у

фосфатвмісному. Після його поверхневої активації керамічною кулькою

значення набули більш відємніших значень, характерних для активного

стану. Різке зменшення потенціалу відповідає активності поверхні металу

внаслідок деструкції поверхневої оксидної плівки. При наступних умовах

випробувань: навантаження на керамічну кульку – 1 Н, шляху тертя – 24 мм,

швидкості горизонтального руху зразка відносно індентора – 1,6 мм/с, цей

негативний зсув потенціалу для сплаву Д16Т протягом трибокорозійних

випробувань становив 200 - 250 мВ для фосфатвмісного розчину та 200 – 375

мВ для контрольного неінгібованого розчину. На основі цих даних можна

вважати, що відносна електрохімічна активність досліджуваного сплаву під

час його корозійного зношування була співмірною в обох робочих розчинах,
хоча зсув потенціалу був дещо менший у фосфатвмісному середовищі.

Потенціал металу в неінгібованому розчині після припинення зношування
керамічною кулькою повернувся до початкових значень приблизно протягом

500 с внаслідок формування пасивної алюмінійоксидної плівки. Подібні

зміни потенціалу спостерігалися і в інгібованому фосфатом розчині. Однак

тут це відбувалося більш повільно, що можна пояснити участю фосфат іонів

у формуванні поверхневої плівки на сплаві.

Дослідження струму поляризації сплаву у кислому дощі та

модифікованому фосфатом виявили (рис. 8.13), що поляризаційний струм на

зразку з алюмінієвого сплаву в синтетичному кислому дощі швидко зростає в

анодний бік від 0 до приблизно 0.0015 A і далі повільно досягає діапазону

0.0075 − 0.0100 A, найбільш імовірно внаслідок руйнування оксидної плівки

спричиненого корозивним зношуванням і розширення електрохімічно

активної поверхні сплаву.