Page 103 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

103

поверхню досліджуваного матеріалу. Основна перевага методу полягає в

тому, що твердість визначається в момент максимального заглиблення

наконечника (h max), тобто до початку пружного відновлення матеріалу.

Діаграма дає інформацію про роботу, витрачену індентором на подолання

опору матеріалу А пласт і роботу, витрачену матеріалом на відновлення своїх

властивостей А пруж. За цими даними визначають ступінь пластичності

поверхні ε згідно формули ε=(А пласт–А пруж/А пласт) Значення мікротвердості за

Меєром знаходиться як відношення максимального навантаження P max до

площі проекції відбитка А; модуль Юнга визначається, як E  S/ 2 π Α , де S –

тангенс кута нахилу початкової ділянки кривої розвантаження. Методика

також дозволяє визначати також напруження другого роду у поверхневих

шарах матеріалу.

2.9 Профілометричні дослідження поверхонь зразків

Дослідження стану поверхні зразків після тертя проводили на

профілографі-профілометрі “Калібр 202”, а також на інтерференційному

профілографі “Мікрон-альфа” [302], який дозволяє: будувати 2D і 3D профілі

поверхні; кількісно оцінювати характеристики поверхні; вираховувати об’єм

виступу (впадини); спостерігати інтерференційні картини; проводити

металографічні дослідження.

2.10 Кореляційна інтерферометрія

Для контролю рельєфу поверхні зразків використано метод

двокрокової фазозсувної інтерферометрії (ДФЗІ), який дає змогу

відтворювати рельєфи поверхонь з шорсткістю не нижче 12 класу (параметри

R a  0,04мкм, R z 0,1мкм згідно ГОСТ 2789-73 та ГОСТ 2.309-73) та

забезпечує похибку відтворення висоти рельєфу порядку 5 нм [303]. Тому