Page 104 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

104

одну з поверхонь зразків, що досліджувались, попередньо шліфували та

полірували. Зразки виготовляли зі сталей У8 та 45, а також із армко-заліза.

Для досліджень було зібрано експериментальну установку на базі

інтерферометра Тваймана-Гріна. До складу експериметальної установки крім

інтерферометра входили: лазер (джерело когерентного випромінювання),

розширювач лазерного променя, фазозсувний елемент (ФЗЕ, на основі

п’єзокераміки) з блоком керування, цифрова відеокамера, тримач зразків та

персональний комп’ютер (ПК) (рис. 2.18). Лазерний промінь розширювався

до розмірів, що перевищували розміри ділянки спостереження поверхні

зразка. Інтерферограму ділянки спостереження реєстрували за допомогою

відеокамери та ПК. Під час досліджень за інтерферограмами поверхонь

відтворювали рельєфи поверхонь на ділянці спостереження вихідних зразків

та після їх наводнювання. Після наводнювання інтерферограми поверхонь

реєстрували періодично протягом двох тижнів. Відразу після наводнювання
реєстрування проводили щогодини (протягом перших трьох годин), а за добу

після наводнювання – два рази за кожну добу (початок та кінець робочого
дня).

ФЗЕ Блок
керування
ФЗЕ
Розширювач лазерного променя

Лазер Ділянка
спостереження

Зразок
Інтерферометр

Відеокамера ПК

Рисунок 2.18 – Схема експериментальної установки яка реалізує метод

двокрокової фазозсувної інтерферометрії (ДФЗІ)