Page 97 - Dys

97

збільшенням катодної поляризації, тобто посиленням водневого окрихчення

сталі (рис. 4.3).

Усі добавки виявили гальмівний вплив на опір сталі корозійно-

механічному руйнуванню у досліджених гідрокарбонатних розчинах, окрім

хлорид-іонів, які практично не вплинули (табл. 4.3). Водночас, слід зазначити,

що хлорид-іони і не підвищили схильність сталі до корозійно-статичного

руйнування, незважаючи на їх депасиваційні властивості, що зумовили

інтенсифікацію виразкової корозії.

Суттєво посилює опір сталі корозійно-статичному руйнуванню у

гідрокарбонатному розчині добавка окиснювача – нітрат-іонів (табл. 4.3).

Найсильніше зростання (на порядок) опору сталі корозійно-статичному

руйнуванню спостерігали у карбонат-гідрокарбонатному розчині, як і за

випробувань на виразкову корозію, при цьому добавляння хлорид-іонів до

цього розчину незначно впливає на схильність сталі до корозійно-статичного

руйнування (табл. 4.3).

Отже, досліджені аніони за низьких концентрацій (0,005 N)

неоднозначно вплинули на корозійну тривкість сталі 17Г1С у 0,01 N розчині

NaHCO 3: нітрат-іони стимулювали корозію, фосфат- та карбонат-іони,

навпаки, гальмували загальну і виразкову корозію. Хлорид-іони

інтенсифікували загальну і, особливо, виразкову корозію сталі у карбонат-

гідрокарбонатному розчині, однак, практично не вплинули на її опір

корозійно-статичному руйнуванню.

Виявили відсутність кореляції між характеристиками опору сталі 17Г1С

виразковій корозії k p та корозійно-статичному руйнуванню λ (рис. 4.5). Отже,

гіпотеза про утворення корозійного пошкодження як необхідної умови для

зародження корозійно-механічної тріщини не підтвердилась.