Page 84 - Dys

84

Висновки до розділу 3

1. Виявлено закономірності початку корозійно-кавітаційного

руйнування сталі ШХ15 як модельної, з низьким опором крихкому

руйнуванню. Впродовж інкубаційного періоду (за який вважали період до

початку вагових втрат) визначальним є механічний чинник – поверхневі

мікротріщини зароджуються та ростуть за корозійно-втомним механізмом. Зі

збільшенням експозиції стає вагомішим корозійний механізм руйнування

шляхом утворення та росту виразок, які з часом покривають усю поверхню

металу. Отже, необхідно оцінювати ступінь пошкодженості кавітованої

поверхні не тільки за корозійним руйнуванням (втратою ваги металу), але й за

утворенням поверхневих втомних тріщин, особливо, для експлуатаційно

деградованих трубних сталей, схильних до корозійно-втомного росту тріщин.

2. Попередня кавітація поверхні неоднозначно впливає на втомну

витривалість сталі у повітрі через протиборну дію двох чинників,

деформаційного зміцнення та розвитку пошкодженості на кавітованій

поверхні. Виявлено, що сумісна дія кавітаційного та циклічного навантажень

зменшує границю корозійної втоми сталі 35 у водогінній воді у 2,4 рази, а

обмежену довговічність для близьких до границі втоми навантажень – на

порядок, що зумовлено посиленням впливу корозійного чинника. Попередня

кавітація (амплітуда 45 мкм) сталі 35 у водогінній воді упродовж 180 хв.

знижує лише в 1,3 рази її корозійно-втомну витривалість у водогінній воді.

3. Встановлено особливості ЕХ поведінки сталі 35 під час кавітації у

водогінній воді. За низького значення амплітуди кавітації переважає внесок

зміни дифузійних обмежень корозійного процесу через інтенсивне

перемішування середовища, а за високого – внесок механічного руйнування

поверхневих захисних плівок, внаслідок чого появляються ювенільні ділянки

на кавітованій поверхні, яким властиві від’ємніші електродні потенціали і
висока швидкість розчинення деформаційно активованого металу. За дії