Page 119 - Dys

119

Тривала експлуатація погіршує опірність корозії всіх зон зварного

з’єднання практично однаковою мірою. Експлуатованому 30 років металу

зварного з’єднання властива нижча на ⁓ 20–30% корозійна тривкість, ніж у

вихідному стані. МШ має найвищий опір корозії в обох досліджених станах

зварного з’єднання, а ОМ і ЗТВ – нижчий та близький за значеннями

(табл. 5.1).

Проте корозійна тривкість певних зон зварного з’єднання визначається

не тільки їх поляризаційним опором, але і взаємною поляризацією, якщо

електродні потенціали різних зон відмінні, а це властиво саме зварним

з’єднанням. Тому електрохімічна гетерогенність окремих зон відносно

електродних потенціалів важлива характеристика зварного з’єднання.

У корозивному середовищі вони формують гальванопари, в яких практично

не поляризується ОМ внаслідок його набагато більшої площі порівняно з

іншими зонами. Відповідно, поляризуються інші зони, тобто ЗТВ і МШ.

Тому не виключено, що зона з вищою корозійною тривкістю (якщо її

розглядати окремо) буде кородувати у гальванічній парі з іншими зонами

зварного з’єднання інтенсивніше за інші. Загалом різниця потенціалів різних

зварного з’єднання трубної сталі 17Г1С у вихідному стані не перевищує

0,025 В (табл. 5.1). Враховуючи невелику різницю потенціалів ОМ і МШ та

співвідношення площі основного металу до металу шва, слід очікувати

катодної поляризації МШ. Це, з одного боку, знижуватиме швидкість корозії

МШ, а з іншого – може інтенсифікувати корозійно-механічне руйнування за

механізмом водневого окрихчення. Зокрема, експертиза експлуатаційного

руйнування кільцевого зварного з’єднання магістрального газопроводу

(рис. 5.1) виявила, що тріщина, очевидно, корозійно-механічного

руйнування, поширювалась саме МШ.