Page 79 - Дисертація_Влад_Христина_Ігорівна

Рисунок 2.7 – Схема установки синтезу гідридів та дослідження
термодесорбції водню: 1 – джерело водню; 2 – зразковий вакууметр; 3 –

манометр системи; 4 – турбомолекулярний насос Agilent TPS Compact; 5 –

вакууметр; 6 – манометр; 7 – термосорбційний компресор водню; 8 –

термостат; 9 – автоклав; 10 – камера помелу; 11 – автоклав; 12 – електропіч; 13

– тер3мопара “хромель-алюмель”; 14 – програматор нагріву 33-р-01; 15 –

універсальний вольтметр В7-16А; 16 – комп’ютер.

2.5. Гідролізне одержання водню MgH 2

Гідролізні експерименти проводили за умов, близьких до ізотермічних, з

використанням установки, схематично представленої на рис. 2.8. До початку

дослідження реакційна система була ретельно продута аргоном для усунення

залишків кисню. Зразок гідридного композиту масою 0.2 г завантажували в

реакційний осередок, частково занурений у термостатовану рідину з метою

підтримки стабільної температури в межах 25–30 °C. У реактор за допомогою

інжекції вводили 20 мл дистильованої води або розчину хлориду магнію в

концентраційному діапазоні 0.01–0.1 моль/л. Для забезпечення повної реакції

залишкового гідриду магнію додатково вносили 10 мл розчину лимонної

кислоти з концентрацією 1 моль/л.

Внаслідок гідролізної реакції вивільнений з композиту водень надходив
через з’єднувальну трубку до водного резервуару, витісняючи воду в мірну

77