Page 302 - Докторська дисертація_Ткачук

302

Рисунок 7.18 – Дифракційні спектри, зняті з поверхні титанового сплаву

ВТ6, азотованого за температур 740 °С (а) та 620 °С (б).

На рис. 7.19 показано дифракційні спектри ПЕО покриттів,

сформованих на попередньо азотованому титановому сплаві ВТ6. Згідно з

результатами рентгенівського фазового аналізу, оксид титану TiO2 в

модифікації рутилу (JCPDS 01-070-7347) фіксується в ПЕО покритті,

сформованому на нітридному шарі TiN0,66 (рис. 7.19 a). Це зумовлено тим, що

кисень дифундує в неметалеву підґратку нітриду TiN0,66, і азот заміщується

киснем із наступним формуванням оксиду. Окрім цього, у поверхневому шарі

зафіксовані рефлекси фаз Ti2N та α-Ti. Під час процесу ПЕО утворюються

титанат кальцію CaTiO3 (JCPDS 22-153), дикальційфосфат безводний СаНPO4

(JCPDS 3-423) і гідроксиапатит Ca10(PO4)6(OH)2 (JCPDS 00-055-0592).

У дифракційному спектрі ПЕО покриття, осадженого на нітридний шар

Ti2N (рис. 7.19 б), порівняно з покриттям, сформованим на нітридному шарі

TiN0,66, зафіксовано рефлекси гідроксиапатиту вищої інтенсивності. Очевидно,

це зумовлено тим, що під час процесу ПЕО Ti2N швидше реагує з киснем із

подальшим утворенням кальцій-фосфатних сполук. Це підтверджується

зменшенням інтенсивності рефлексів фази Ti2N у дифракційному спектрі

(рис. 7.19 б). Отже, нітридний шар Ti2N сприятливіший для формування

гідроксиапатитного покриття порівняно з TiN0,66.