Page 200 - DISS_NYRKOVA

200

процесу відшаровування імовірніше, ніж на Х70. Експериментальне

підтвердження цього припущення потребує додаткових тривалих

досліджень з моделюванням тонкоплівкових процесів, в тому числі, в

натурних та виробничих умовах.

Загальні закономірності відшаровування поліуретанового,

епоксидного і стрічкового покривів задовільно корелювали із

закономірністю зміни струмів поляризації в процесі всього часу

досліджень, що підтверджувало правильність результатів. Найбільш

стійким до дії катодної поляризації за підвищеної температури визначено

епоксидний покрив, захисні властивості якого характеризуються меншим

радіусом відшарування (8,5 мм для Х70, 9,3 мм для Х80) порівняно із

поліуретановим (16,6 мм для Х70, 23,1 мм для Х80) та стрічковим

(17,5 мм для Х70, 23,4 мм для Х80).

Таким чином, за циклічної зміни температур на деградацію при

катодній поляризації полімерних покривів, нанесених на сталі різного

рівня міцності, крім складу розчину, властивостей покриву та потенціалу

впливають також властивості сталевої основи 332, 335. Захисні

властивості поліуретанового та стрічкового покривів покривів на сталі Х80

дещо нижче, чим на Х70, для епоксидного виявлено протилежну

залежність. Ймовірно, що особливості формування поверхневого шару

сталі під час виготовлення роблять вплив на міцність зчеплення покриву.

5.3.2 Вплив розміру круглого дефекту в покривах різних типів,

нанесених на сталі Х70 та Х80, на ступінь їх деградації при катодній

поляризації

Досліджували вплив розміру штучного дефекту (діаметром 6 та

20 мм) на відшарування поліуретанового та епоксидного покривів. Як

видно з аналізу результатів (табл. 5.10, 5.11, рис. 5.17, 5.18), відшарування