Page 136 - DISS_NYRKOVA

136

На зразках перерізом 100 мм × 20 мм, які зазнали попереднього

циклічного навантаження, після корозійно-механічних випробувань

впродовж 6, 12 та 24 місяців виявлені тріщини, що ініціюються від дна

концентратора напружень, рис. 3.11 (фото 2, а-г). Дослідження мікрошліфа

зразка після 6 місяців експонування показали, що тріщина має довжину

близько 0,7 мм, характеризується відносно широким розкриттям і

паралельними берегами у місці її ініціювання з розгалуженням в глибині

зразка (рис. 6.14, фото 2б). Напрямок розгалуження тріщини співпадає з

границями зерна. Виражені деформаційні зміни структури у зоні тріщини

відсутні.

Мікрошліф зразка після 12 місяців експонування представлений на

рис. 3.11 (фото 2в). Тріщина ниткоподібна з розгалуженням, довжина –

приблизно 0,8 мм, з порожнинами у вершині. Тріщина розвивалася, в

більшій мірі, по границях зерен. Береги у вершині тріщини зазнали

локального анодного розчинення. Мікрошліф з тріщиною після 24 місяців

експонування зразка представлений на рис. 3.11 (фото 2г). Тріщина має

довжину близько 0,7 мм, ниткоподібна з розгалуженням,

розповсюджується по границях зерен фериту та затуплюється у вершині.

Взагалі тріщини, що розвивалися впродовж різного часу, мають

мікророзгалуження. На окремих ділянках, зокрема, у вершині

простежуються ділянки з локальним анодним розчиненням

(рис. 3.11, б, г, е). Тріщини мають невелику глибину (від 0,7 до, 0,8 мм).

Але, виявлено, що основний напрямок розвитку тріщини – по границях

зерен. Тріщина має міжкристалітний характер, що корелює з
літературними даними щодо характеру її розвитку у розчинах з рН,

близькими до нейтральних. Виражені деформаційні зміни структури у зоні
тріщини відсутні. Ще одним важливим висновком проведених досліджень

є те, що довжина тріщин, які утворилися впродовж 6, 12 та 24 місяців
майже однакова. Імовірно, що для ініціювання корозійної тріщини

достатньо наявності комплексу вищезазначених чинників, але для її