Page 141 - DISS_NYRKOVA
P. 141

141


                         Як  корозивне  середовище  використовували  модельний  ґрунтовий

                  електроліт (хімічний склад якого наведено у розділі 2), для порівняння –

                  дистильовану воду.

                         Вважали,  що  властивості  середовищ  на  основі  модельного

                  ґрунтового електроліту можуть змінюватися в процесі деградації покриву,

                  що впливатиме на корозійну тривкість сталі Х70, зокрема, на її схильність

                  до  корозійного  розтріскування.  Під  час  досліджень  контролювали  зміну

                  фізико-хімічних властивостей середовищ (рН, електропровідність), а також

                  потенціал       корозії     і   швидкість       корозії,     опірність      корозійному

                  розтріскуванню  сталі  Х70  в  цих  середовищах.  В  серії  експериментів,  в

                  яких досліджували деградацію покриву під впливом катодної поляриазції,

                  визначали радіус відшарування покриву.



                         4.1 Вплив продуктів деградації стрічкового покриву на корозійну

                  тривкість трубної сталі



                         Візуальний  огляд  стрічкового  покриву  після  витримування  у

                  модельному  ґрунтовому  електроліті  за  різних  температур,  показав,  що

                  ґрунтувальний шар став нерівним, рис. 4.1 (фото 2-5) порівняно із шаром

                  до  випробувань  рис.  4.1  (фото  1).  Інших  дефектів  ґрунтувального  шару,


                  наприклад, пухирців та здуття, не спостерігалося.
                         Після  витримування  покриву  у  розчині  за  підвищеної  температури

                  60  С спостерігали зміну властивостей модельного ґрунтового електроліту.
                      о

                  Через 1 місяць водневий показник рН розчину збільшився близько на 10 %
                                                   о
                                                                                                          о
                  (до 9,6) за температури 20 С та на 16 % (до 10,1) – за температури 60 С,
                  табл.  4.1.  Продовження  тривалості  експонування  до  2  місяців  сприяло
                  зменшенню рН до 8,9 та 9,0 відповідно.


                         Крім  зростання  рН,  відмічено  більш,  ніж  двократне  підвищення
                  електропровідності середовища через 1 місяць витримування у розчині за
   136   137   138   139   140   141   142   143   144   145   146