Page 141 - DISS_NYRKOVA

141

Як корозивне середовище використовували модельний ґрунтовий

електроліт (хімічний склад якого наведено у розділі 2), для порівняння –

дистильовану воду.

Вважали, що властивості середовищ на основі модельного

ґрунтового електроліту можуть змінюватися в процесі деградації покриву,

що впливатиме на корозійну тривкість сталі Х70, зокрема, на її схильність

до корозійного розтріскування. Під час досліджень контролювали зміну

фізико-хімічних властивостей середовищ (рН, електропровідність), а також

потенціал корозії і швидкість корозії, опірність корозійному

розтріскуванню сталі Х70 в цих середовищах. В серії експериментів, в

яких досліджували деградацію покриву під впливом катодної поляриазції,

визначали радіус відшарування покриву.

4.1 Вплив продуктів деградації стрічкового покриву на корозійну

тривкість трубної сталі

Візуальний огляд стрічкового покриву після витримування у

модельному ґрунтовому електроліті за різних температур, показав, що

ґрунтувальний шар став нерівним, рис. 4.1 (фото 2-5) порівняно із шаром

до випробувань рис. 4.1 (фото 1). Інших дефектів ґрунтувального шару,

наприклад, пухирців та здуття, не спостерігалося.
Після витримування покриву у розчині за підвищеної температури

60 С спостерігали зміну властивостей модельного ґрунтового електроліту.
о

Через 1 місяць водневий показник рН розчину збільшився близько на 10 %
о
о
(до 9,6) за температури 20 С та на 16 % (до 10,1) – за температури 60 С,
табл. 4.1. Продовження тривалості експонування до 2 місяців сприяло
зменшенню рН до 8,9 та 9,0 відповідно.

Крім зростання рН, відмічено більш, ніж двократне підвищення
електропровідності середовища через 1 місяць витримування у розчині за