Page 55 - Dys

55

Рисунок 2.7 – Маятниковий копер типу ИО – 5003.

2.6.3 Визначення статичної тріщиностійкості

Досліджували сталі з високою пластичністю, тому для оцінювання їх

статичної тріщиностійкості застосували енергетичний метод

J-інтегралу, що характеризує енергетичні затрати, пов’язані з приростом

тріщини [164].

Випробовували зразки з попередньо наведеною втомною тріщиною.

Тріщина починає поширюватись, коли J-інтеграл досягає критичного значення

J = J 1с, яке є константою матеріалу. Енергетичні затрати, пов’язані зі

збільшенням поверхні руйнування, розраховували як площу під кривою

“навантаження – переміщення точки прикладання сили”, яку отримували при
навантаженні зразка з тріщиною до певного рівня сили (рис. 2.8) і, відповідно,

до певного приросту тріщини [164]. Випробування були спрямовані на
встановлення значення J-інтегралу, який відповідає старту тріщини під час

активного навантаження зразків (J Iс).
Експерименти реалізували на зразках двох геометрій: балкові зразки на

трьохточковий згин 12×18×160 мм (рис. 2.9), які навантажували зосередженим

згином, та зразки типу подвійної консольної балки товщиною 12 мм

(рис. 2.10), які навантажували розтягом.