Page 36 - Dys

36

Сірководень є агресивним агентом та спричиняє корозійні ураження

сталі внаслідок ЕХ корозії та наводнювання. Численні дослідження корозії

вуглецевих сталей у H 2S-місних середовищах [1, 16, 44, 47, 53, 72, 73–76]

спрямовані на встановлення впливу H 2S на катодні та анодні процеси та

утворення різних кристалічних форм осадів сульфідів заліза. Швидкість

корозії вуглецевих сталей у H 2S-місних середовищах залежить, в основному,

від концентрації H 2S, температури, швидкості руху потоку та захисних

властивостей продуктів корозії.

1.2 Корозійно-механічне руйнування нафтодобувного обладнання та

трубопроводів

Під час експлуатації нафтодобувне устаткування та трубопроводи
зазнають сумісного впливу механічних навантажень (деформацій) та

корозивно-активних середовищ. Сукупність дії цих чинників пришвидшує їх
КМР. Вони часто виходить з ладу внаслідок корозійно-статичного чи воднем

ініційованого руйнування, сірководневого, корозійного та водневого
розтріскування, корозійної втоми [1, 3, 12, 15, 29, 31, 55, 74, 77–88].

Воднем ініційоване руйнування відбувається без прикладення

навантажень і проявляється поверхневим пухирінням, утворенням внутрішніх

пор і розшаруванням [76, 89–96]. Його спричиняє високий тиск водню

усередині мікродефектів у сталі, що створюється внаслідок рекомбінації

атомарного водню у молекулярний. Зовнішні навантаження стимулюють

воднем ініційоване руйнування сталей [76], оскільки механічні напруження

сприяють проникненню водню, тим більше, що менш пластичний метал.

Сталь у напруженому стані здатна акумулювати більшу кількість водню, при

цьому попередня пластична деформація сталей також підвищує їх схильність

до ВК [43].