Page 41 - Dys

41

ЕХ (корозійних) [117, 120, 122, 123] характеристик. Найчастіше, ступінь

експлуатаційної деградації сталей оцінюють за зміною міцності та

пластичності [110–121], твердості [113], а також опору крихкому руйнуванню

[110–121], оскільки вони здебільшого регламентуються нормативними

документами. Узагальнена схема зміни механічних властивостей ферито-

перлітних сталей внаслідок їх тривалої експлуатації наведена на рис. 1.8 [120].

Серед механічних властивостей найвищою чутливістю до змін у стані металу,

спричинених тривалою експлуатацією, відзначаються ударна в’язкість та

тріщиностійкість. Характеристики міцності, пластичності та твердість є менш

чутливими до деградації сталей. Відносне видовження через розкриття

численних дефектів під час навантаження зразка розтягом може іноді

збільшуватися і, відповідно, некоректно характеризувати зміну пластичності

сталі [120].

Рисунок 1.8 – Схема деградації ферито-перлітних сталей: стадія I –

деформаційне старіння; стадія II включає підстадії IIA – розорієнтованої

пошкодженості і IIB – орієнтації пошкоджень у напрямі вальцювання [120].

За впливу агресивних корозивно-наводнювальних середовищ

руйнування сталей інтенсифікується [110] через їх наводнювання. У праці

[111] показано, що концентрація водню у сталі зруйнованої ділянки

3
газопроводу становила 9–12 см /100 г металу, тоді як у трубі запасу – до