Page 150 - Dys

150

вальцювання. Найвищий рівень ударної в’язкості властивий сталі у вихідному

стані і він близький до гранично допустимого для осьових зразків. Для

експлуатованого металу отримані дуже низькі значення, що є свідченням

особливо низького опору крихкому руйнуванню у площині, паралельній

вальцюванню. Це слід пов’язувати з експлуатаційним ослабленням когезії між

волокнами вальцьованого прокату, а також між матрицею та неметалевими

включеннями, які витягнуті у напрямі вальцювання та утворюють протяжні

ланцюжки, що, відповідно, сприяє розвитку мікропошкоджень, орієнтованих у

цьому напрямі.

Таблиця 5.7 – Ударна в’язкість сталей залежно від орієнтації зразків

2
KCV, Дж/см
Сталь Стан
Осьові Тангенціальні Радіальні

Вихідний 152 129 –

17Г1С Експлуатований 29 років - 113 19

Експлуатований 36 років - 84 38

Вихідний 342 326 58
X60
Експлуатований 326 214 37

Макрофрактографічний аналіз зламів після випроб на ударну в’язкість

виявив принципові відмінності у характері руйнування зразків, орієнтованих у

різних напрямах відносно осі труби (рис. 5.8). Злами стандартних осьових чи

тангенціальних зразків з неекплуатованої сталі мають матовий волокнистий

вигляд з великими т. зв. губами витягування (рис. 5.8a), що свідчить про

в’язкий характер руйнування з відповідним високим значенням

2
KCV = 152 Дж/см . Елементів типового кристалічного зламу, властивих
крихкому руйнуванню, не виявили. Характерних ознак кристалічного зламу не

спостерігали також і на зламі радіального зразка з експлуатаційно

2
деградованої сталі, якій властивий гранично низький рівень KCV = 19 Дж/см ,
однак руйнування є крихким, без слідів пластичної деформації та губ