Page 148 - Dys

148

ударної в’язкості. Сталям магістральних газопроводів властива схильність до

розшарування вздовж площини вальцювання, що за наводнювання стінки

труби з внутрішньої поверхні може зумовлювати утворення внутрішніх

дефектів значної площі [211–213]. Відповідно, це явище загострює проблему

оцінювання анізотропії механічних властивостей тривало експлуатованого

металу, зокрема, ударної в’язкості.

У роботі досліджено вплив орієнтації вирізання зразків Шарпі з труб

газопроводів на ударну в’язкість феритно-перлітних сталей з урахуванням їх

експлуатаційної деградації. Випробували феритно-перлітні сталі вітчизняного

(17Г1С) та закордонного (Х60) виробництва труб різного зовнішнього

діаметру D та товщини стінки t у вихідному стані (труби резервного запасу) та

після різних термінів експлуатації у системі магістральних газопроводів

(табл. 5.6).

Таблиця 5.6 – Механічні властивості за розтягу досліджуваних сталей

Тривалість
D × t,  0,2,  B, , ,
Сталь Стан експлуатації
мм MПa MПa % %
, роки

Вихідний 1020×11 0 392 620 72 23,9

17Г1С Експлуатований 1020×17 29 485 627 64 19,1

Експлуатований 1220×12 36 461 624 60 19,9

Вихідний 1220×15 0 480 585 82 23,5
Х60
Експлуатований 1420×17 25 502 633 71 18,5

Зразки вирізали з труб у трьох напрямах: осьовому, тангенціальному та

радіальному (рис. 5.7). Для перших двох випадків (рис. 5.7a, б) виготовляли

стандартні зразки Шарпі довжиною 55 мм, а довжина радіального зразка

(рис. 5.7в) обмежувалася товщиною стінки труби, яка була ≤17 мм, тому для

оцінки ударної в’язкості трубних сталей у радіальному напрямі використано