Page 151 - Dys

151

витягування. Це означає, що низькоенергоємному руйнуванню у площині

розшарування притаманний не кристалічний, а матовий макрохарактер

поверхні, однак це не викликає сумнівів у крихкій поведінці матеріалу.

а б в

Рисунок 5.8 – Макрохарактер руйнування за випроб на ударну в’язкість сталі

17Г1С у вихідному стані (a) та після 29 років експлуатації (б). Поперечний

профіль зруйнованого осьового зразка Шарпі (в).

Виявили певну неузгодженість між значеннями ударної в’язкості,

отриманими випробуваннями стандартних осьових та радіальних зразків.

Зокрема, для експлуатованої 29 років сталі 17Г1С визначена на радіальних

зразках KCV = 19 Дж/см , а на тангенціальних – 113 Дж/см . Водночас для
2
2
сталі 17Г1С після 35 років експлуатації відповідні значення становлять 38 та

84 Дж/см . Це пояснили тим, що за випробувань стандартних осьових зразків
2
площина руйнування перетинає мікротріщини, орієнтовані уздовж

вальцювання, що вимагає додаткових затрат енергії на їх подолання, а це, у

підсумку, збільшує рівень KCV. Це ілюструє поперечний профіль

зруйнованого осьового зразка Шарпі (рис. 5.8в). Таким чином, для сталей

вальцьованого прокату з вираженою текстурою важливо розділяти стадію

розвитку експлуатаційної пошкоджуваності на періоди утворення хаотично

орієнтованих дефектів та мікротріщин розшарування, орієнтованих у напрямі