Page 99 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

99

для сталей у вихідному стані та після експлуатації на різних об’єктах. Про

зміни в сталях внаслідок тривалої експлуатації судили за коефіцієнтом:

Р  Р
  екс вих  100 % (2.1)
Р вих

де P та P вих – відповідно характеристики міцності (σ та σ ) і пластичності (δ
екс
0,2
В
та ψ) експлуатованих сталей та у вихідному стані, визначені або на повітрі, або
в середовищі.

Для оцінювання схильності сталей магістральних газогонів до

корозійного розтріскування їх випробовували у водному розчині NS4 (г/л:

0,131 MgSO ∙7H O; 0,181 CaCl ∙2H O; 0,483 NaHCO ; 0,122 KCl за pH 5,7),
2
4
2
2
3
яким моделювати ґрунтове середовище, наситивши його діоксидом карбону
СО . Як і у випадку оцінювання атмосферних впливів схильність цих сталей до
2
корозійного розтріскування оцінювали також за зміною їх характеристик

міцності (σ та σ ), та пластичності (δ та ψ) за випроб зразків розтягом в
В
0,2
середовищі відносно відповідних характеристик, визначених на повітрі, з

визначенням коефіцієнта λ згідно з:

Р  Р
  NS 4 пов  100 % (2.2)
Р пов

де P NS4 та P пов – відповідно характеристики міцності (σ та σ ) та пластичності
0,2
В
(δ та ψ) сталей за випроб зразків у корозивно-наводнювальному середовищі

NS4 та на повітрі.

2.2.4 Визначення статичної тріщиностійкості сталей

Для визначення статичної тріщиностійкості аналізованих сталей балкові
зразки з попередньо наведеною втомною тріщиною (рис. 2.6а) навантажували

на установці за схемою триточкового згину (рис. 2.6б). Швидкість переміщення
рухомої траверси при цьому становила 1 мм/хв. Під час активного

навантаження зразка фіксували силу F та розкриття берегів надрізу на ньому Δ.