Page 100 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

100

а б

Рисунок 2.6 – Геометрія зразка для випроб на статичну тріщиностійкість K (а)
c
та загальний вигляд пристрою для його навантаження триточковим згином (б).

Висота зразка W = 20 мм, товщина - t = 10 мм, початкова глибина

концентратора разом з утомною тріщиною a.

Для оцінювання Δ використали тензоперетворювач, який конструктивно

складався із двох балок, консольно закріплених на спільній базі, які

розвантажувалися в міру збільшення розкриття берегів тріщини. На їх

поверхню наклеїли тензорезистори, з’єднані за мостовою схемою, сигнал від

яких проградуювали на величину переміщення балок. Внаслідок переміщення

берегів надрізу під час навантаження зразка прогин обох балок зменшувався і їх

опір при цьому також змінювався. На одну з діагоналей моста подавали напругу

6…12 В, а з іншої – знімали сигнал, пропорційний прогину балок. Під час

проведення експериментів отримані покази в режимі реального часу записували

до пам’яті комп’ютера, задіявши для цього аналого-цифровий перетворювач

АЦП I–7018.

З діаграм навантаження зразків в координатах «сила F – розкриття Δ»,

записаних під час їх випроб на триточковий згин, визначали сили F (або F ).
Q
C
Значення сили F відповідало максимуму на діаграмі активного навантаження
C
зразка з тріщиною, якщо його руйнування відбувалося крихко (без істотного