Page 105 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

105

знижується до рівня ефективного розмаху КІН K . Його визначали як K =
eff
eff
K max – K . За експериментально визначеним з діаграми переміщення берегів
cl
тріщини в циклі навантаження значенням K (рівень КІН, який відповідає
cl
закритій частині циклу навантаження через ЗТ) розраховували коефіцієнт

закриття тріщини U, як співвідношення ефективного K та номінального K
eff
розмахів КІН за певного рівня навантаження:

 K K  K
U  eff  max cl . (2.8)
 K K max  K min

Величина K відповідає мінімальному значенню КІН, за якого береги тріщини
cl
взагалі перестають контактувати [269].

Для врахування ефекту ЗТ використали відому методику [270]. Для

цього синхронно реєстрували навантаження F і взаємне переміщення берегів

тріщини , яке фіксували на рівні її вершини під час циклічного навантаження

зразка. Тензометричний динамометр використали для замірів навантаження на

зразку, а високочутливий тензометр переміщень 1 – для контролю

переміщення берегів тріщини. Обидва типи тензометрів попередньо

градуювали (або на навантаження, або на переміщення). Голки, жорстко

закріплені на торцях балок тензоперетворювача розкриття берегів тріщини,
фіксували на зразку 2 по обидва боки від вершини тріщини, притискаючи їх до

поверхні зразка за допомогою пружних елементів кріплення 3, які виконували
роль хомутів. Голки розташовували на зразку симетрично стосовно вершини

тріщини за віддалі між ними 4 мм (рис. 2.9 а).
Сигнали від обох тензоперетворювачів (для вимірювання навантаження і

переміщення берегів тріщини) синхронно подавали на двокоординатний

самописець Н-307 (ТУ 25-0445.048-85), фіксуючи діаграму переміщення

берегів утомної тріщини впродовж циклу навантаження F –  (рис. 2.9 б).