Page 65 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

65

(250…300 нм) (рис. 1.11а), і високодисперсні VC (40…45 нм) (рис. 1.11б).

4
Після 16∙10 год високотемпературної експлуатації структура трансформується у
ферит-карбідну з великими (600…2000 нм) карбідами M C + M C
6
23
6
(рис. 1.11г, д) і відносно дрібними VC (80…120 нм) і Mo C (100…150 нм)
2
(рис. 1.11е). Після різної тривалості відпуску сталі, розміри і склад карбідів

змінювалися (рис. 1.11в). Так, впродовж 96 год у ферит-бейнітній структурі сталі

виявляли карбіди M C +M C (500…1000 нм), VC (55 нм), Mo C (100…125 нм),
23 6
7 3
2
а після 280 год – M C + M C (1000…1500 нм), VC (70…80 нм).
6
23
6

о
Рисунок 1.11 –Мікроструктура сталі 13ХМФ після відпуску при 730 С з
3
витримуванням впродовж 5 (а, б) і 96 (в) год та після експлуатації 135∙10
4
(г) і 16∙10 год (д, е) з карбідами M C (г, д), VC і Mo C (е) [251].
6
2
23

Звідси зміна швидкості охолодження під час нормалізації теплотривкої

сталі забезпечує їй широкий спектр мікроструктур, а різна тривалість

високотемпературного відпуску – трансформує її мікроструктуру відповідно

до структурних змін, що вібуваються в ній під час тривалої експлуатації [152–

171]. Отже, незалежно від структури сталей у вихідному стані деградація

низьколегованих теплотривких сталей теплоенергетичного устаткування,

внаслідок їх тривалої експлуатації проявляться формуванням ферит-карбідної

структури з виділенням легованих карбідів вздовж меж зерен.