Page 64 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

64

(рис. 1.10з). У бейніт-мартенситній структурі збільшуються і кількість, і розміри

карбідів на межах і всередині фериту, проте порівняно з карбідами в інших

структурах вони залишаються найдрібнішими (рис. 1.10ї) [135].

Після тривалої експлуатації в структурі сталей переважають карбіди

цементитного типу (Fe, Cr) С, карбіди ванадію VC і молібдену Mo C. Завдяки
2
3
високій температурі експлуатації теплотривких сталей елементи легування і

вуглець дифундують до меж зерен (як термодинамічно вигідних місць

виділення карбідів), сприяючи утворенню складнолегованих Cr і Mo карбідів

M C , M C і M C. Після коагуляції їх розміри досягають 1,5…2,0 мкм. І лише
3
23
6
6
7
VC залишається практично незмінним. Фазовий склад карбідів в часі
експлуатації змінюється у такій послідовності: M C + VC + Mo C → M C +
3
6
2
23
M C + VC + Mo C → VC + M C + M C + M C [140 – 142, 152, 159].
7
3
23
6
6
7
3
2

Рисунок 1.10 – Зміна структури сталі 13ХМФ внаслідок різної швидкості

о
охолодження зразків під час нормалізації від 1030 С (а – ферит-карбідна; г –
ферит-перліт-бейнітна; є – бейнітна; и – бейніт-мартенситна) з наступним

О
відпуском при 730 С впродовж 5 год (б, д, ж, і) і 280 год (в, е, з, ї) [135].

Дослідження з використанням мікроскопу на просвіт сталі 13ХМФ з

початковою ферит-бейнітною структурою виявили глобулярні карбіди M C
3