Page 59 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД
P. 59

59

                  вміст  водню  в  металі  труб  запасу  становив  2,45  ppm,  а  після  експлуатації

                  впродовж 25 років – підвищився до 5,05 ppm [114].

                         Отже, розглядаючи дію транспортованих середовищ на фізико-механічні

                  властивості  сталей,  слід  враховувати  можливість  їх  наводнювання.  Звідси

                  деградація сталей відбувається вже за сумісної дії напружень і абсорбованого

                  водню.  Сталі  наземних  конструкцій  з  профільного  прокату  найчастіше

                  експлуатуються  за  впливу  атмосферних  чинників,  які  звикло  пов’язують  з

                  корозійною  наводнювальною  дією  довкілля.  Це  стосується  як  морської

                  атмосфери  [115],  так  і  атмосфери  поблизу  промислових  (особливо  хімічних)

                  підприємств [116]. Відомо, що завдяки кислототвірним промисловим викидам

                  (оксиди сірки, азоту, хлороводню тощо) показник активності іонів водню рН в

                  атмосферних опадах у вигляді кислотного дощу може бути нижчим за рН5,5.

                  Максимально  зареєстрована  у  Західній  Європі  кислотність  опадів  досягала

                  рН2,3,  в  Україні  –  рН 4,5  [116],  що  підвищує  імовірність  корозії  сталей  з

                  водневою деполяризацією, а отже, і їх наводнювання.

                         Експлуатаційна деградація сталей стосується також вантажних портових

                  конструкцій  [117,  118],  які  працюють  за  циклічних  навантажень  та  впливу

                  морської  атмосфери,  яка  спричиняє  не  лише  корозійні  ураження,  але  і


                  наводнювання         сталей     [115].     Врезультаті      інтенсифікується         розвиток
                  пошкоджень та змінюється структурно-механічний стан сталей.


                         Отже, впродовж  тривалої  експлуатації  сталі  трубопроводів  абсорбують
                  водень,  який  є  важливим  чинником  інтенсифікації  їх  деградації  і


                  пошкодженості,  а  експлуатаційні  навантаження  пришвидшують  ці  процеси.
                  Деградація сталей погіршує їх корозійні та корозійно-механічні властивості і це


                  важливо враховувати під час оцінювання роботоздатності магістральних нафто-

                  та газогонів. У нафтогонах найінтенсивніше деградують нижні частини труб (по

                  їх  периметру),  які  контактують  із  залишковою  (підтоварною)  водою  з

                  розчиненими  в  ній  агресивними  складниками.  Транспортоване  по  газогонах

                  середовище також містить вологу, яка конденсується на стінках труб і сприяє

                  протіканню  корозійних  процесів.  Найінтенсивнішої  втрати  властивостей  сталі
   54   55   56   57   58   59   60   61   62   63   64