Page 299 - Korniy_dyser

299

Молекула сірководню переважно розміщується у міжвузлових
положеннях нанокластера (рис. 8.6), хоча місткове положення теж можливе,

оскільки різниця в енергії зв’язку незначна.

Рисунок 8.6 – Адсорбція двох молекул H 2S на поверхні нанокластера платини

Pt 55

Таким чином, молекула сірководню міцно зв’язується в цих

положеннях атомом сірки з двома або трьома поверхневими атомами

платини, блокуючи доступ H 2, який також переважно адсорбується у цих

місцях [412] для проходження реакції його електроокиснення. Порівнюючи

розраховані значення енергії зв’язку для сірководню та монооксиду вуглецю

на поверхні нанокластера Pt 55, можна говорити, що сірководень не менш

активний компонент, ніж монооксид вуглецю в плані отруювання

каталітичних центрів поверхні нанокластерів.

У таблиці 8.5 наведено результати розрахунків адсорбції молекули

сірководню на поверхнях бінарних нанокластерів платини. Судячи із

розрахованої енергії зв’язку, бінарні нанокластери оболонкової структури не

є стійкішими до отруювання сірководнем порівняно із чистим нанокластером

платини. Збільшення енергії зв’язку сірководню спостерігали на всіх

розглянутих бінарних нанокластерах в ряді Pt 55 < Pt 42Fe 13 < Pt 42Ni 13 < Pt 42Co 13.

На всіх розглянутих нанокластерах під час адсорбції сірководню

можлива дисоціація H 2S, що показують розраховані значення віддалей

адсорбції Pt–S, які суттєво збільшені порівняно із віддалю у вільній молекулі.
Під час адсорбції сірководню на бінарних нанокластерах відбувається зміна