Page 294 - Korniy_dyser

294

відмітити, що розрахована нами енергія зв’язку знаходиться в межах
експериментальних значень енергії зв’язку СО на поверхні Pt(111) [403] та

співпадає із даними квантово-хімічних розрахунків [175–177].

Таблиця 8.2 – Розраховані геометричні та енергетичні параметри
взаємодії молекули СО з поверхнею (111) нанокластера Pt 55: E b – енергія

зв’язку, D – віддаль молекули до поверхні, q – заряд на атомі C, ρ –

електронна густина на атомі C, d – віддаль між атомами в молекулі CO

Місця адсорбції – E b, eB D, Å q, e ρ, e d, Å
A 1,226 1,563 0,446 0,625 1,132
B 1,328 1,542 0,481 0,714 1,125
H 1,415 1,418 0,526 0,726 1,112

У міжвузловому положенні спостерігали найбільш стійку адсорбцію

СО, про що свідчить також найменша віддаль до поверхні 1,418 Å, а також

зменшення віддалі в молекулі СО на 10%. Таким чином, у цьому положенні

зафіксовано сильний зв’язок СО з поверхнею без проходження дисоціації

молекули. Слід зауважити, що під час адсорбції молекули СО зростає заряд

на атомі вуглецю порівняно із зарядом у вільній молекулі СО. Це не

суперечить твердженню [244], що у випадку адсорбції СО на гомогенних

металічних поверхнях міцність зв’язку суттєво залежить від ступеня

делокалізації електронного заряду із заповнених d-орбіталей металу на

порожню *-орбіталь монооксиду вуглецю. Це сприяє оберненому переносу

заряду завдяки донорно-акцепторному механізму, що підсилює -зв’язок.

Таким чином, утворення зв’язку СО на поверхні нанокластера платини

протікає внаслідок донорно-акцепторної взаємодії через атом вуглецю із

утворенням π- та σ-зв’язків.

Для вияснення впливу другого компонента в платинових нанокластерах

на їх активність у середовищі із монооксидом вуглецю розраховували

взаємодію молекули СО з поверхнею (111) бінарних нанокластерів типу