Page 296 - Korniy_dyser

296

Результати [405–407] свідчать про те, що ядро бінарних нанокластерів
суттєво впливає на геометричні та енергетичні параметри взаємодії

поверхневих атомів платини з молекулою СО.

Таблиця 8.3 – Розраховані геометричні та енергетичні параметри

взаємодії молекули СО з поверхнею (111) бінарних нанокластерів Pt 42Co 13,

Pt 42Fe 13, та Pt 42Ni 13: E b – енергія зв’язку, D – віддаль молекули до поверхні, q

– заряд на атомі C, ρ – електронна густина на атомі C, d – віддаль між

атомами в молекулі CO

Місця адсорбції – E b, eB D, Å q, e ρ, e d, Å
Бінарний нанокластер платини Pt 42Ni 13
A 1,332 1,606 0,542 0,862 1,135
B 1,456 1,533 0,466 0,487 1,148
H 1,460 1,362 0,803 0,761 1,169
Бінарний нанокластер платини Pt 42Сo 13
A 1,236 1,645 0,224 0,177 1,286
B 1,405 1,505 0,450 0,236 1,264
H 1,612 1,323 0,436 0,145 1,328
Бінарний нанокластер платини Pt 42Fe 13
A 1,828 1,334 0,561 0,442 1,115
B 1,735 1,420 0,628 0,536 1,126

H 1,716 1,635 0,634 0,631 1,120

Так, енергія зв’язку або міцність зв’язку СО з поверхнею зростає в ряді

Pt 55 ≤ Pt 42Ni 13 < Pt 42Co 13 < Pt 42Fe 13. Очевидно, що зростання активності

нанокластерів до зв’язування з СО визначається електронною густиною 5d-

орбіталі, яка здебільшого залежить від геометричних поверхневих сил

(розмірні ефекти) та електронної взаємодії між шаром платини на поверхні та

ядром – лігандний ефект. З іншого боку, участь π*-орбіталі СО в утворенні

зв’язку насамперед залежить від різниці енергій між рівнями металу і π*-

рівнем СО. Згідно з теорією молекулярних орбіталей взаємодія між двома

орбіталями тим сильніша, що ближчими є їх енергії. Відомо, що потенціал

іонізації π*-орбіталі СО складає 5,5 еВ [244], а атомів металів вищий за 7 еВ: