Page 184 - Korniy_dyser

184

Таблиця 3.9 – Вплив деформації кластерів Al 2Cu та Al 2CuMg на

відносну енергію зв’язку (Е, %) молекул води на їх поверхнях

Кластер (100) CuAl 2
Деформація, % H 2O
на Al на Cu
0,5 0,8 (0,9) 0,6 (0,4)
1,0 1,5 (1,7) 1,2 (0,8)
1,5 2,4 (2,6) 1,8 (1,2)
2,0 3,1 (4,0) 2,0 (1,5)
Кластер (110) CuAl 2
Деформація, % H 2O
на Al на Cu
0,5 1,2 (1,4) 0,6 (0,3)
1,0 2,5 (2,8) 0,8 (1,2)
1,5 3,8 (3,9) 1,4 (1,5)
2,0 5,2 (6,2) 1,6 (1,8)
Кластер (110) CuAl 2Mg
Деформація, % H 2O

на Al на Mg на Cu
0,5 1,1 (1,2) 1,2 (1,4) 0,3
1,0 2,4 (2,7) 2,5 (2,8) 0,6 (1,3)
1,5 3,6 (3,6) 4,4 (4,0) 1,3 (1,7)
2,0 5,0 (6,4) 6,3 (5,4) 1,5

Отримані результати свідчать, що на всіх розглянутих поверхнях

кластерів інтерметаліду для молекул води та хлорид-іонів відбувається ріст

енергії зв’язку при збільшенні міжатомних віддалей. Вплив хлорид-іонів є

значно сильнішим, ніж молекул води. Це може свідчити про переважаючу

роль хлорид-іонів в активації поверхневих процесів під час руйнування

інтерметалідів у корозивному середовищі. Крім цього, ріст хімічної

активності металів у ряді Cu → Al → Mg викликає більшу активацію

адсорбції як молекул води, так і хлорид-іонів за менших ступенів деформації

кластерів. Слід також очікувати, що ріст енергії звязку складників

корозивного середовища викликає прямопропорційне пониження енергій

активації виходу іонів металів з поверхні.

Добре узгодження даних, отримані методами PM6 і ТФГ, свідчить про

адекватну параметризацію напівемпіричного наближення. З іншого боку таке