Page 186 - Korniy_dyser

186

 внаслідок шаруватої будови поверхні (100) Al 2Cu шар атомів міді

суттєво змінює адсорбційні властивості шару алюмінію, змінюючи не лише

адсорбційні положення та реакційну здатність хлорид- та гідроксид-іонів

порівняно із кластером алюмінію, а й понижуючи енергію розчинення атомів

алюмінію.

 на поверхні (110) Al 2Cu, яка має ступеневу будову, хлорид-іон у

проміжному стані може зв’язуватися із поверхневими атомами міді в

надатомному положенні. При чому перехід в стійке міжвузлове положення

проходить з незначною енергією активації (≈0,15 eV).

 поверхня (110) інтерметаліда реакційно здатніша до впливу корозії у

хлоридовмісних середовищах, що зумовлено з одного боку її ступеневою

будовою, а з іншого боку вищою енергією зв’язку хлорид-іона на ній

порівняно із поверхнею (100).

 внесення атомів магнію у кластер Al 2Cu зумовлює пониження енергій

активацій атомів міді та алюмінію при цьому атоми магнію володію

найменшою енергією виходу з поверхні. Отже, інтерметаліди Al 2CuMg на

початковій стадії корозії можуть розчинятися швидше у водному розчині

хлориду ніж інтерметаліди Al 2Cu.

2. Запропоновано оцінювати вплив корозивного середовища на

поверхню багатокомпонентних металевих систем квантово-хімічними

залежностями енергії взаємодії поверхневих металічних комплексів з

перенесенням заряду від віддалі до поверхні в кластерному наближенні із

виокремленням трьох областей: пружної, розриву зв’язку та вільну зону

утворення зв’язку з середовищем, які сумарно характеризують корозійне

руйнування залежно від складу середовища та типу атомів металу.

3. Виходячи із розрахованих характеристик взаємодії корозивного

середовища із інтерметалідною фазою Al 2Cu, показано, що ця сполука

стосовно корозійного розчинення є складною електрохімічною системою із
катодними та анодними областями, якими можуть служити ділянки із різною