Page 316 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

316
Відомо, що лише невелика частина водню, що виділяється, проникає

в метал [20], що призводить до його водневого окрихчення [21]. Основна

частина водню виділяється на межі сталь–бетон у вигляді газу, створюючи

тиск, що, ймовірно, руйнує перетинки між мікропорами у цементному

камені поблизу арматурного стержня, а отже, провокує тріщиноутворення,

послаблення адгезії і в подальшому порушення цілісності композиту.
Таким чином, за катодної поляризації арматури декогезія від бетонної

матриці можлива не лише внаслідок дифузійного перерозподілу іонів під

впливом прикладеного струму, а й через виділення водню. Рис. 7.28б
ілюструє шляхи виходу водню зі зразка: водневі бульбашки під час

електролітичного наводнювання спостерігали на межі арматура–бетон у

верхній частині ЗБ зразка і на його боковій поверхні. Отже, водень рухається
від внутрішньої межі арматура–бетон угору вздовж сталевого прутка та

крізь шар бетону. Ймовірно, за високої інтенсивності процесу дифузія

водню у бетоні може супроводжуватися створенням напружень, а отже,

появою додаткових дефектів у бетонній матриці. Таким чином, водень, що

виділяється на межі арматура–бетон, може спричиняти не лише ВО
арматурного прутка та деградацію його зчеплення з бетоном, а й структури

самого бетонного каменю.

Висновки до розділу 7

1. Процес ХВ спричиняє ЕХ активацію евтектоїдної перлітної сталі:

поляризаційний опір поверхні зміцненого арматурного прутка у 3% розчині

NaCl у півтора рази нижчий, ніж вихідного, а його значення для бічної і

торцевої поверхні зміцненого прутка різняться в 1,7 рази, що свідчить про

анізотропію ЕХ характеристик зміцненої сталі. Ефект суттєвий за поляризації

поверхні сталі в околі потенціалу корозії у нейтральному депасиваційному

розчині NaCl.