Page 318 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 318

318

                                                           ВИСНОВКИ


                         У роботі вирішено важливу науково-технічну проблему встановлення

                  закономірностей та механізмів корозійно-водневого руйнування вуглецевих

                  та низьколегованих сталей, спричинених експлуатаційною пошкодженістю,

                  і розроблення методів її оцінювання і прогнозування, а також підвищення

                  опору руйнуванню. Основні результати зводяться до наступного:

                         1. Запропоновано  та  науково  обґрунтовано  методологію  досліджень
                  впливу  газоподібного  водню  на  взаємодію  трубних  сталей  з  корозивно-


                  наводнювальними  середовищами,  що  відтворює  дію  корозійно-водневих
                  чинників за умов транспортування водню. Встановлено інтенсифікувальний

                  вплив  барботування  газоподібним  воднем  на  корозію  трубних  сталей

                  (зниження поляризаційного опору в 4 рази сталі АРІ Х70 та до 5 разів для

                  17Г1С)  та  поверхневе  воднем  ініційоване  розтріскування  зразків

                  експлуатованої  сталі  Х70,  що  пов'язали  зі  зміщенням  рівноваги  реакції

                  H адс +H адс ↔ H 2  у  бік  адсорбованого  водню,  що,  в  свою  чергу,  посилює


                  абсорбування водню металом за реакцією H адс ↔ H абс.
                         2. Розроблено напівнатурну методику оцінювання водневої крихкості

                  вуглецевих сталей газорозподільних труб, яка полягає у тривалому (до 18

                  місяців)  витримуванні  зразків-свідків  у  газоподібному  водні  за  тиску

                  0,3 МПа  на  стенді  полігону  у  кліматичних  умовах,  близьких  до
                  експлуатаційних.  Встановлено  суттєве  підвищення  концентрації  водню  у


                  навантажених до 0,8  0,2 зразках з вуглецевої сталі ВСт3пс та її зварного
                  з’єднання,  від  0,11…0,48  до  0,78...1,32  ppm  залежно  від  стану  металу,

                  ділянки труби та тривалості експозиції (3…12 місяців), за незначної втрати

                  пластичності  (найбільше  –  на  20%  для  експлуатованого  ЗЗ).  Водночас

                  тріщиностійкість  J Iс  сталі  після  18  місяців  експозиції  у  водні  знизилась

                  майже вдвічі для експлуатованого основного металу (з 37 до 20 Н/мм), а для

                  експлуатованого зварного з’єднання майже втричі (з 13 до 4,7 Н/мм), що

                  нижче  регламентованого  рівня.  Систематизовано  умови,  комплексне

                  дотримання  яких  підвищує  чутливість  оцінювання  водневої  крихкості
   313   314   315   316   317   318   319   320   321   322   323