Page 65 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

65

та зносостійкість цих шарів [157-161]. Конкретний вміст певних фаз регулюється

хімічним складом сплавів та параметрами процесу [159-162]. У багатьох

випадках при використані конструкцій і виробів із легких сплавів необхідно

застосовувати модифікування поверхневих шарів або наносити на них газотер-

мічні покриття з алюмінієвих сплавів з наступним синтезом на їх поверхні ПЕО

шарів, щоб забезпечити надійність та довготривалу експлуатацію.

Для розширення функціональних можливостей покриттів зроблено перші

кроки для їх модифікації шляхом плазмоелектролітного синтезу напилених

покриттів з алюмінієвою основою [163-170]. Суттю цих досліджень є створення

легованих металевими компонентами оксидокермічних шарів в процесі ПЕО, в

іскрових розрядних каналах, на напилених газотермічних покриттів внаслідок

первинних реакцій синтезу оксидів і вторинних алюмотермічних реакцій

відновлення оксидів з більш позитивним потенціалом Гіббса, ніж для оксидів

алюмінію.

В роботі [166] проведено порівняльні дослідження зносостійкості комбі-

нованих покриттів (газотермічне покриття + ПЕО), отриманих на алюмінієвих

сплавах, за схемою “циліндр – диск. Для порівняння використовували

алюмінієві сплави без покриття АК12, АК7, G-AlSi12, а також магнієвий сплав

ИМВ2, газотермічні покриття як без ПЕО, так і після плазмоелектролітної

обробки. Встановлено, що зносостійкість комбінованих покриттів приблизно в

7…7,5 разів вища покриттів без ПЕО і в 5…6 разів вища зносостійкості алюмі-

нієвих сплавів На прикладі сплаву ИМВ2 показано, що висока мікротвердість

покриття корелює з його зносостійкістю. Трибологічні дослідження показали,

що за низьких навантажень 0,2…0,9 МПа на стадії притирання поверхонь спос-

терігається затирання поверхні магнієвого оксиду. При навантаженнях 0,4…

0,9 МПа зношування практично відсутнє, а за 2 МПа після притирання почи-

нається втрата маси і покриття руйнується. Для порівняння, покриття на сплаві

ИМВ2, синтезоване методом анодування в розчині 50 г/л NaOH + 5 г/л Na 3PO 4
2
за густини струму 2 А/дм та температури розчину 70 °С, руйнується вже за

навантаження 0,2 МПа, що у 10…15 разів швидше, ніж руйнування ПЕО шарів.