Page 62 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

62

до нерівномірного зростання анодного оксиду (іноді згадується як конічна

нерівність [135] і викликає захоплення неокислених частинок металу в

покриття (інтерметалдні фази Al–Fe–Mn–Si) [137-139].

Інші добре відомі дефекти, які пов'язані з інтерметалідними фазами,

представлені ділянками, які посилюють процес виділення кисню. Це паразитар-

на реакція, яка одночасно знижує фарадеївську ефективність обробки та має

тенденцію до погіршення міжфазної адгезії оксидного шару (Al–Cu –

інтерметалідні фази Fe) [140 - 142].

Інтерметалідні фази ускладнюють тверде анодування; зокрема, важко

забезпечити гарне співвідношення мікротвердість/адгезія. Оптимізація

міжфазної адгезії оксид/сплав необхідна для того, щоб зменшити неминуче

погіршення втомних властивостей анодованого компонента та стійкості до

фретингу [143, 144] через крихкість покриття.

Якість поверхні розділу покриття в промисловості часто забезпечується

застосуванням нижчої густини струму (навіть лише для початкового періоду) та

встановленням вищої температури ванни для гомогенізації росту оксиду

завдяки поступовому збільшенню потенціалу. На жаль, ця стратегія часто

призводить до утворення м'якого та пористого оксиду, непридатного для

застосування.

Важливо зазначити, що, на жаль, легуючі елементи, які сприяють старін-

ню в термічно оброблених алюмінієвих сплавах, створюють критичні проблеми

в процесі анодування, що ускладню’ отримання твердого, компактного, малоде-

фектного та добре адгезивного оксиду [145-150]. Досліджено специфічну пове-

дінку багатьох різних інтерметалідів під час анодування. Встановлено, що

частинки Mg 2Si, CuAl 2, -AlMg, Al-Zn-Mg окислюються швидше, ніж Al-

матриця, тоді як TiAl 3, NiAl 3 та MnAl 6 з меншою швидкістю та FeAl 3 з такою ж

швидкістю [151, 152]. В іншому дослідженні зазначено, що інтерметаліди Al–Fe

та Al–Fe–Si мають тенденцію закупорюватися анодним оксидом, тоді як час-

тинки Al-Cu, як правило, переважно окислюються, утворюючи дефектні оксиди

[7, 153]. Інші роботами [154-156] виявили, що переважне окислення інтерме-