Page 9 - Avtoreferat_Shlyachetka

7

порядки більша, ніж непоруватих зразків (табл. 1). У 75 % H SO технологія отри-
2
4
мання титану ВТ1-0 практично не впливає на його швидкість корозії.

Таблиця 1 - Вплив технології виготовлення титану ВТ1-0 та корозивного середовища
на швидкість корозії K
–1
2
K , г·(м ·год.)
Корозивне середовище
ТТ ПМ
20 % HCl* 0,049 5,275
40 % H 2 SO * 0,001 0,864
4
75 % H 2 SO 4 ** 13,340 11,270
* на базі 552 год; ** на базі 144 год
Площа корозійних уражень поверхні досліджуваних зразків корелює з показ-
никами швидкості корозії. Відповідно до металографічних досліджень корозійні
пошкодження зразків у середовищі сульфатної кислоти рівномірніші та менш вира-
жені, ніж ті, що одержали за аналогічних витримок у хлоридній кислоті.
Додавання порошку гідриду титану у вихідну суміш має позитивний вплив на
корозійну тривкість поруватого титану. Зі збільшенням його частки поруватість
спеченого матеріалу зменшується, а, відтак, зменшується і швидкість корозійного

розчинення (табл. 2).

Таблиця 2 - Вплив поруватості (П) на корозійно-електрохімічні характеристики
титану ВТ1-0, спеченого з суміші порошків титану та TiH 2
Вміст TiH П, % і, А·м Е, В V кор, г·(м ·год.)
-1
2
-2
2
50 % 7,5 0,6 -0,22 0,357
70 % 5,8 0,4 -0,30 0,238
100 % 3,4 0,2 -0,35 0,119

Незалежно від співвідношення гідриду титану до порошку титану у вихідній
порошковій сировині (тобто від залишкової поруватості) потенціодинамічні поляри-
заційні криві типові для матеріалів, схильних до пасивації. Густина струмів корозії
знижується зі зменшенням залишкової поруватості титану ВТ1-0 (табл. 2).
Результати імпедансних досліджень корелюють з потенціодинамічним. Згідно

спектральних імпедансних діаграм Боде найвищі значення модуля імпедансу харак-
терні для титану з найнижчою залишковою поруватістю.
Вплив поруватості на корозійну тривкість титану ВТ1-0 вивчали на зразках,
спечених з порошку TiH , аналізуючи кінетичні залежності їх втрати маси у корози-
2
вних середовищах. Залишкова поруватість зразків складала 1,1; 3,4 і 4,2 %. Корозій-
ні випробування проводили у 10; 20 та 30 % розчинах HCl та 40; 60 та 80 % розчи-
нах H SO . Порівнювали з титаном ВТ1-0, отриманим за ТТ.
4
2
Загалом, у розчинах хлоридної кислоти зі збільшенням як поруватості зразків,
так і концентрації агресивного середовища корозійні втрати зростають (рис. 1). При
цьому поруватий титан розчиняється інтенсивніше, ніж непоруватий.