Page 8 - Avtoreferat_Shlyachetka
P. 8

6

       підвищеною мікротвердістю, яка на  Н = 0,2 ГПа перевищує твердість серцевини
       титану.
              Фазовий склад поверхневих шарів після хіміко-термічного оброблення визна-
       чали за допомогою рентгенівського фазового аналізу на рентгенівському дифракто-
       метрі  ДРОН-3.0  у  монохроматичному  CuK –  випромінюванні  з  фокусуванням  за

       схемою Бреґґа-Брентано.
              Швидкість корозії визначали гравіметричним методом за зміною маси зразків
       після  експозиції  в  агресивному  середовищі.  Потенціодинамічні  корозійні  дослі-
       дження проводили на потенціостаті IPC-Pro. Швидкість розгортки потенціалу ста-
                       –1
       новила 2мВ·с . Вимірювання проводили за триелектродною схемою: робочий елек-
       трод  –  титан,  отриманий  ПМ,  електрод  порівняння  –  хлорсрібний,  допоміжний  –
       платиновий. Імпедансні випробування виконували за потенціалу корозії в діапазоні
                         -2
                  3
       частот 10 …10  Hz, використовуючи комп'ютеризований вимірювальний комплекс
       (імпедансний спектрометр) фірми Autolab та триелектродну комірку.
              У третьому розділі узагальнено вплив технологічних параметрів синтезу на
       формування структурного стану (залишкову поруватість, розміри та форму пор) по-
       руватого титану ВТ1-0.
              У процесі спікання титанового порошку, а також його суміші з порошком гід-
       риду  титану,  незалежно  від  кількості  TiH ,  формується  структура  у  вигляді  зерен
                                                           2
          - фази, що характерно для однофазних титанових сплавів, із замкнутими порами
       неправильної форми, що виходять на поверхню. Пори у сформованій структурі роз-
       ташовані як межами зерен, так і в тілі зерна.
              Додавання порошку гідриду титану до вихідного порошкового матеріалу за-
       безпечує формування структури з нижчою поруватістю, причому зі збільшенням ча-
       стки гідриду загальна кількість пор та їх розміри зменшуються, а кількість пор з ви-
       соким ступенем сфероїдизації збільшується. Спікання пресованого порошку гідриду

       титану забезпечує формування структури з поруватістю  (1...5) %. Причому пори у
       структурі металу, спеченого з гідриду титану здебільшого сферичної конфігурації, а
       їх середній розмір не перевищує 5 мкм, що у 3...4 рази менше, ніж для матеріалу,
       синтезованого з порошку титану.
              У межах однакової вихідної порошкової сировини внаслідок збільшення тем-
       ператури  спікання,  тиску  пресування  та  зменшення  розміру  порошкових  фракцій
       поруватість  металу  зменшується.  Внаслідок  зниження  температури  спікання  і  збі-
       льшення розміру порошкових фракцій формується помітна кількість пор витягнутої
       форми з гострими кутами.

              У  четвертому  розділі  наведено  результати  дослідження  впливу  поруватості
       титану ВТ1-0 на його корозійну тривкість в агресивних середовищах хлоридної та
       сульфатної кислот широкого концентраційного діапазону.
              Дослідження корозійної тривкості поруватого титану ВТ1-0, синтезованого з
       титанового порошку, проводили гравіметричним методом. Зразки титану поруватіс-
       тю  9  %  отримані  пресуванням  (450  МПа)  та  спіканням  за  температури  1250 ºС.
       Встановили,  що  технологія  виготовлення  титану  впливає  на  його  корозійну  трив-
       кість у 20 % HCl та 40 % H SO : швидкість корозії зразків поруватого титану на 2
                                              4
                                         2
   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13