Page 62 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

62

Аналіз моделей, теорій і закономірностей, викладених вище, дає змогу

сформулювати чинники, які активно впливають на основні процеси

корозійно-механічної взаємодії в умовах тертя (рис 1.2) [6], зокрема

механічні або експлуатаційні умови, властивості середовища у якому

експлуатується фрикційна пара, електрохімічні властивості поверхні та

структурно-фазовий стан поверхневих шарів з їх фізико-механічними

властивостями.

Для підвищення працездатності вузлів тертя часто неприпустимо

довільно змінювати перші два фактори, тоді як коректно підібравши матеріал

поверхні чи середовища можливо в рази підвищити опір трибокорозії.

Проблема модифікації поверхонь тертя шляхом нанесення

зносостійких твердих покриттів досить складна, оскільки на сьогодні існує

значна кількість принципово різних способів нанесення покриттів, склад і

властивості яких можуть варіюватися в широкому діапазоні.

1.5.1 Трибокорозійна поведінка різних типів покриттів

Відомі різні способи нанесення зносостійких і антифрикційних

покриттів [13, 24] (див. табл.1), що дозволяють істотно зменшити знос в

парах тертя, що працюють в умовах сухого або рідинного та граничного

зношування, значно менше даних із використання таких покриттів в умовах

корозійно-механічного зношування.

Широко розповсюдженими методами нанесення покриттів для

відновлення деталей машин, їх захисту від зношування та корозії є:

газотермічне напилювання [88, 127, 217-225], плазмоелектролітичне

оксидування (ПEO) [118, 226-231], покриття нанесене випаровуванням (PVD)

[33, 45, 230-235], багатошарові покриття [63, 94, 236-239], модифікація

поверхні азотуванням [25, 68, 73, 74, 91, 240-243], гальванічні покриття [41,

80, 103, 119, 244-245], плазмопорошкова наплавка [128, 251, 252] та інші.