Page 60 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

60

межу розчинності титан та його сплави окрихчуються навіть без прикладання

зовнішнього навантаження [209]. Під час тертя титану і його сплавів за

відносно невеликих тисків руйнується тонка природна пасивна плівка. Це

сприяє адсорбції водню металевою поверхнею. Взаємодія водню

безпосередньо з мікровиступами поверхні тертя призводить до утворення на

них крихкого гідриду титану [210]. Водневе середовище збільшує

зношування завдяки утворенню гідридних фаз, виникненню внутрішніх

напружень, що сприяють швидкому зародженню тріщин на поверхні

виступів і їх втомному руйнуванню. Водяна пара в середовищі посилює

зношування. Під час її адсорбції знижується поверхнева енергія, а відтак,

змінюються умови хімічних реакцій на поверхні тертя та її механічні

властивості. Під час тертя титану створюються умови [209–211] для

трибодеструкції води чи інших водневомісних матеріалів (наприклад, оливи)

з виділенням водню, який прискорює зношування металу. Так, за тертя
сплаву Ti-5% Al у трансформаторній оливі і воді його знос утричі вищий, ніж

без змащування на повітрі, а в продуктах зношування виявлено значну
концентрацію водню [195].

Таким чином, незважаючи на значний обсяг досліджень впливу водню

на фрикційну взаємодію поверхонь, на сьогодні відсутні детальні уявлення

про загальні закономірності водневого зношування різних металів, абсорбції

та десорбції водню металами залежно від умов наводнювання та режимів

тертя, вплив фізико-механічних властивостей та структури кристалічної

ґратки матеріалів на їх трибологічну поведінку, а особливо на корозійно-

механічне зношування. Недостатня визначеність природи і механізмів

водневого зношування утруднює його прогнозування і вдосконалення засобів

захисту матеріалів.