Page 333 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

333

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв’язана важлива науково-практична

проблема встановлення механізмів фрикційної взаємодії контактних

поверхонь за дії корозійного та водневого чинників та науково-

обгрунтованого підходу до вибору методів підвищення роботоздатності

трибопар у агресивних середовищах.

1. Удосконалено методику вимірювання електродного потенціалу за

трибокорозійних досліджень, що полягає у використанні капілярного зонда в

парі з рухомим тілом трибопари. Це дало можливість коректніше оцінювати

потенціал різних ділянок доріжки тертя та недеформованої поверхні. У

низькопровідних середовищах, зокрема гліцерині, точність його вимірювання

зросла у ~6 разів.

2. Встановлена емпірична залежність між шириною доріжки тертя (В) при

трибокорозії та струмом поляризації за потенціалу корозії (І пол), що дає змогу
пришвидшено оцінювати ступінь його зносу за електрохімічними

властивостями фрикційної пари. Для фрикційної пари Д16Т – Al 2O 3 ширина
доріжки у дистильованій воді визначається залежністю В=13,4·І пол., яка дає

змогу прослідковувати зношування матеріалу безпосередньо при

дослідженнях без їх зупинки і використання додаткових засобів.

3. Встановлено, що за співвідношенням між значеннями потенціалу

корозії, трибопотенціалу та потенціалу свіжооновленої поверхні можна

оцінити фрикційні властивості вторинних структур та механізм зношування

сплаву Д16Т: за наближення потенціалу до потенціалу СОП зношування

протікає за адгезійного механізму, а за наближенням до потенціалу корозії –

за окиснювальним. При анодній поляризації пришвидшується утворення

вторинних структур, внаслідок чого, всупереч загальноприйнятій тенденції,

спостерігається зростання втрат матеріалу при зниженні коефіцієнта тертя,

що свідчить про змащувальні властивості утворених в зоні тертя продуктів

трибокорозії.