Page 272 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

272

катодними включеннями і можуть інтенсифікувати локальні корозійні

процеси. Для сплаву ВН20Гр4 чітко спостерігається залишки графітових

включень після анодної поляризації до 1,0 В (рис. 7.3 в, е).

Таким чином, показано, що за введення твердої змазки у вигляді

графіту в композит ВН20 його корозійна тривкість у 3%-му розчині NaCl

знижується, такаж тенденція характерна у розчині NАCЕ та 0,5% розчині

H 2SO 4.

Оскільки використання ущільнення з досліджуваного сплаву

передбачає його роботу у парі з титаном або нержавіючою сталлю, були

проведені дослідження стійкості до щілинної корозії у парі з даними

матеріалами. Дослідження проводили у 3% розчині NaCl при контакті з

титаном ВТ 1-0 та нержавіючою сталлю 08Х18Н10Т. Результати експозиції

композитних матеріалів у 3% розчині NaCl протягом 60 діб показали, що у

випадках контактування з нержавіючою сталлю 08Х18Н10Т та титаном ВТ 1-
0 на їх поверхні виникають та розвиваються локальні пошкодження (рис. 7.4,

7.5). Їх зародження та інтенсивний ріст починається в основному біля
дефектів - пор та включень, які не розчинені у зв’язці. Суттєвої пошкоджень

на поверхні сплаву ВН 20 не виявлено (рис. 7.4 а,б і . 7.5 а,б), однак введення

в матрицю графіту суттєво підвищує пошкоджуваність композиту. Графіт

виступаючи катодом у порівнянні з нікелевою матрицею пришвидшує

локальну корозію матеріалу у прикатодній області. Процеси розчинення

також інтенсифікуються за рахунок зміни властивостей середовища та

обмеженого доступу кисню до зони руйнування у щілинах. Для поверхні

модифікованих сплавів після досліджень на щілинну корозію характерне

розчинення та відокремлення графітової складової від матриці (рис. 7.4 д, е),

ділянки без включень графіту практично не пошкоджені. При контактуванні

із нержавіючою сталлю, більшість досліджуваної поверхні покрита

продуктами корозії, що ймовірно пов’язано із розчиненням сталі.