Page 144 - Dys

144

Висновки по розділу 5

1. Тривала експлуатація металу зварного з’єднання сталі 17Г1С

спричиняє деградацію корозійної тривкості, найінтенсивніше для металу ЗТВ.

Експлуатованому 30 років металу зварного з’єднання властива нижча на 20-

30% корозійна тривкість, ніж у вихідному стані.

2. Встановлено, що у вихідному стані метал всіх зон зварного з’єднання

сталі 17Г1С не схильний до корозійно-статичного руйнування у розчині NS4,

що моделює ґрунтове середовище, незалежно від електрохімічних умов

випробувань (окрім ЗТВ при потенціалі катодного захисту E cp). Однак, за

випробувань за потенціалу катодного захисту метал всіх зон експлуатованого

зварного з’єднання є чутливим до корозійно-статичного руйнування:

параметр λ для ОМ, ЗТВ і МШ експлуатованого ЗЗ становить 18,7; 18,0 і

26,4% відповідно, що вказує на вищу чутливість до водневого окрихчення

експлуатованого металу шва.

3. Виявлено низку особливостей впливу тривалої експлуатації ЗЗ

зварного з’єднання сталі 17Г1С на її корозійно-циклічну тріщиностійкість. За

асиметрії R = 0,1 тільки за потенціалу катодного захисту E cp і лише метал шва

зварного з’єднання сталі чутливий до агресивної дії розчину NS4 на
середньоамплітудній ділянці ДВР. За високої асиметрії циклу навантаження

(R = 0,9) тривала експлуатація зварного з’єднання сталі посилює негативний
вплив середовища на корозійно-циклічну тріщиностійкість і ОМ, і МШ,

особливо за потенціалу катодного захисту. Зокрема, швидкість росту

корозійно-втомної тріщини на ділянці плато у розчині NS4 за R = 0,9 та

потенціалу катодного захисту E cp вища відповідно у 1,5 та 2,6 рази для

експлуатованих ОМ та МШ порівняно з вихідним станом.