Page 168 - Дисертація_Влад_Христина_Ігорівна

та γ-MgH зі структурою типу α-PbO₂. Усі композити також містять фази
2
магнію та його оксиду (в межах 5–8 мас.%), що, найімовірніше, пов’язано з

експозицією зразків на повітрі під час зняття дифрактограм. Присутність

залишкового магнію у зразках узгоджується з результатами гідрування: навіть

після 20 год. помелу повне перетворення магнію на гідрид не відбувається.

Жодних додаткових фаз, які б свідчили про хімічну взаємодію Mg або MgH з
2
нанододатками в умовах помелу у водневій атмосфері, виявлено не було.

Рисунок 3.72 – Порошкові

рентгенівські дифрактограми

композитів Mg/MgH –Fe Co та
25
2
75
Mg/MgH –Fe Co :  – α-MgH ;
2
75
25
2
 – γ-MgH , ▼ – MgO;  – Mg;
2
 – Fe O ;  – Fe(Fe, Co).
3
4

Мікроструктуру гідридних композитів, синтезованих механохімічним

помелом, досліджено за допомогою СЕМ (рис. 3.73). Розмір частинок порошків

оцінювали за допомогою програмного забезпечення AxioVision V 4.8.2.0 (Carl

Zeiss Microscopy). Збільшення частки Co у нанододатку Co Fe 100-х O призводить
х
y
до зростання середнього розміру частинок порошку композита. Так, для

композита Mg/MgH –Co Fe він становить 0.84 µм, тоді як для Mg/MgH –
2
2
25
75
Co Fe – 1.4 µм. Результати енергодисперсного аналізу демонструють
75
25
рівномірний розподіл елементів Fe та Co у гідридних композитах.

166