Page 110 - Дисертація_Влад_Христина_Ігорівна
P. 110
відбувається внаслідок дифузії H із об’єму електродного матеріалу до поверхні.
На основі кривих у координатах log(i)–t та рівняння (2.6), було обчислено
2
ефективні коефіцієнти дифузії водню ( / ), які наведено у табл. 3.10.
H
Отримані дані свідчать, що матеріали системи Ni–Fe (Fe= 25, 50 ат.%)
демонструють найвищі значення дифузії водню і, відповідно, є перспективними
для використання як анодних матеріалів в лужних водневих електрохімічних
пристроях. Натомість монометалічні електроди (Co-R, Fe-R) та
двокомпонентний зразок Co Fe -R демонструють нижчу водневу проникність.
50
50
Низькі значення / 2 для цих зразків можна пояснити ймовірним
H
формуванням пасивуючих гідроксидних шарів, які перешкоджають виходу
водню, а також, можливо, менш розвиненою структурою.
Рисунок 3.25 – Напівлогарифмічні криві залежності анодного струму
від часу для порошків за потенціалу –0.6 В.
На рис. 3.26 показані криві Тафеля для досліджуваних матеріалів. Більші
значення I corr та зміщення E corr (табл. 3.10) у більш негативну область для
зразків Ni–Fe свідчать про їх підвищену схильність до корозійного розчинення
в порівнянні з чистим Ni у лужному середовищі. Це, ймовірно, пов'язано з
2+
відсутністю пасивації та високою швидкістю анодного процесу Ni → Ni .
Натомість Co-вмісні сплави характеризуються нижчими значеннями I corr та
більш позитивним E corr , що вказує на формування захисних гідроксидних
плівок, які сповільнюють подальше розчинення металу.
108
