Page 63 - Докторська дисертація_Ткачук

63

контролю за формуванням конкретних фаз і їх чистоти. При цьому синтез ГA

відбувається при нижчих температурах у порівнянні з гідротермальними

реакціями. Недоліками золь-гель методу є труднощі гідролізу фосфату та

висока вартість вихідних хімічних матеріалів [195, 202, 203].

У порівнянні з іншими низькотемпературними методами, техніка золь-

гель має обмежену масштабованість внаслідок чутливості процесу. Перший

етап цього методу полягає у формуванні «золю» – дисперсії твердих частинок

(колоїду) в рідкому середовищі. Вихідні матеріали механічно змішують в

розчиннику при значенні рН, яке запобігає осадженню. Як правило,

використовуються алкоксиди металів (наприклад, тетраетоксисилан для

додавання кремнію) і солі металів (наприклад, нітрат кальцію для отримання

кальцію, фосфат амонію для додавання фосфору).

Для утворення мономерних зв'язків M–O–M всередині золю

застосовують реакції гідролізу та поліконденсації, що викликає збільшення

в'язкості – цей процес називається гелеутворенням. У результаті утворюється

«гель», тобто двофазна система, що складається з твердої та рідкої фаз.

Наступним кроком є видалення рідкої фази за допомогою процесу сушіння.

Це, як правило, супроводжується значною усадкою та ущільненням. Щоб

уникнути утворення тріщин в одержуваній однорідній структурі, гель перед

сушінням необхідно «зістарити». Окрім цього, використовується специфічний

протокол спікання; на практиці цей крок може зайняти багато часу.

У роботі [206] досліджували можливість отримання порошків ГА золь-

гель методом за рахунок спрощення деяких стадій і використання дешевших

вихідних хімічних речовин.

Отже, вищезгаданими методами можна синтезувати порошки

гідроксиапатиту.