Page 152 - DISS_NYRKOVA

152

коефіцієнту схильності до корозійного розтріскування K сталі Х70,
S

зросли до 2,03 та 2,86, відповідно, характер руйнування був крихким з

в’язким доломом, табл. 4.3 (зразки 3, 4). Тобто у розчинах, в яких

стрічковий покрив випробовували за різних умов спостерігали збільшення

значень коефіцієнту схильності сталі Х70 до корозійного розтріскування

K і частки крихкої складової в зламі зразків.У розчині, в якому
S
проводили випробування методом катодного відшарування за потенціалу

-1,45 В впродовж 1 місяця спостерігали зміну значення коефіцієнту K до
S

1,54, яке незначно менше встановленого порогового значення 1,60, вище

якого сталь вважається схильною до корозійного розтріскування. У

розчині після проведення випробувань методом катодного відшарування

при потенціалі корозії значення коефіцієнту K через 1 місяць
S
дорівнювало 1,34.

При збільшенні тривалості випробувань до 2,5 місяців за потенціалу

-1,45 В і за потенціалу корозії чисельні значення коефіцієнту K
S

становили 1,82 і 1,75, відповідно.

Отже, що присутність продуктів деградації стрічкового покриву у

розчині сприяє збільшенню частки крихкої складової в зламі під час

випробувань при малій швидкості деформації сталі Х70 у модельному

ґрунтовому електроліті за потенціалу, що наближається до максимального

захисного -1,0 В.

Оскількі процес деградації стрічкового покриву супроводжувався

збільшеням рН, проведено додаткове дослідження щоб встановити, що

саме підвищує схильність сталі Х70 до більш крихкого руйнування:

підлужування розчину або наявність у ньому продуктів деградації

стрічкового покриву. Результати корозійно-механічних дослідів зразків

сталі Х70 у розчині модельного ґрунтового електроліту зі штучно

створеним лужним рН 11 показали, що коефіцієнт схильності до

корозійного розтріскування становить 1,15, а злам має ознаки взкого