Page 98 - Dys

98

досягнення критичної концентрації водню біля будь-якого дефекту. Тобто опір

диф
сталі КСР буде визначатися С Н .
Відома гіпотеза про те, що дифузія водню у ферито-перлітних сталях

сталях протікає переважно по межах зерен [188]. Звідси можна припустити, що

у сталі 32Г2 з більш дисперсною структурою і, відповідно, з більшою густиною

диф ) буде,
міжфазних та міжзеренних границь інтенсивність дифузії водню (С Н
абс
очевидно, вища ніж у сталі 50Г, навіть за однакової у них С Н .
диф
Рівень С Н можна оцінити ЕХ методом проникнення водню.
Експерименти були проведені на мембранах, виготовлених зі сталей 50Г і

32Г2 товщиною 0,7 мм. Авторами методу запропоновано зразок з вихідного

боку мембрани електрохімічно покривати паладієм з метою усунення впливу

пасиваційних плівок на сталі у 0,1 М розчині NaOH [170]. Однак було

показано [189], що паладієве покриття можна замінити нікелевим, а фоновий

струм нікельованої поверхні встановлювався значно швидше та є у кілька

разів нижчий, ніж зразків без покриття і становить ⁓ 0,4 мкА. Нікелювали в

2
електроліті Уоттса за температури 35С та і = 1 мА/см . Нікельовану мембрану
3
електрохімічно знежирювали у розчині складу, г/дм : 10 NaOH, 30 Na 3PO 4, 30

Na 2CO 3, 4 Na 2SiO 3 за температури 60С. Після чого ЕХ комірку поляризували

катодно 5 хв., а потім анодно 1 хв. та промивали дистильованою водою.

Пасиваційну комірку заповнювали 0,1 М розчином NaOH і потенціостатично

анодно поляризували до стабілізації струму пасивації. Після цього вхідну

комірку заповнювали 1%-м розчином NaCl та барботували СО 2 до досягнення

рН = 6,3. Параметри проникнення водню досліджували в умовах вільної

корозії вхідної сторони мембрани. Швидкість та величину потоку водню

оцінювали за кривими зміни анодного струму окиснення продифундованого

через мембрану водню, який виділявся на вихідній стороні мембрани у

пасиваційній комірці (рис. 3.21).