Page 100 - Dys

100

Висновки до розділу 3

1. Сталі 50Г обсадної труби з нижчою міцністю та грубозернистою

ферито-перлітною мікроструктурою властива нижча в 1,5 рази корозійна

тривкість у 1%-му розчині NaCl з барботуванням СО 2 та додаванням

СН 3СООН (рН = 3,1), який моделює пластову воду, а також більша глибина та

кількість локальних корозійних уражень порівняно з міцнішою сталлю 32Г2 з

дрібнодисперсною мікроструктурою. Це пов’язали з особливостями

мікроструктури, а саме, сталі 50Г властива значна структурна неоднорідність:

суттєво вища частка феритних зерен та великі перлітні зерна, що зумовлює її

вищу ЕХ гетерогенність і, відповідно, нижчий опір корозії.

2. Виявлено переважальне розчинення структурно-вільного фериту на

початковій стадії корозії ферито-перлітних сталей 50Г та 32Г2 у 1%-му

розчині NaСl з барботуванням СО 2 та додаванням СН 3СООН (рН = 3,1).

У кислих хлоридних розчинах з барботуванням СО 2, що моделюють пластову

воду, домінуючим чинником інтенсифікації корозії ферито-перлітних сталей є

частка структурно-вільного фериту у мікроструктурі.

3. Встановлено лімітуючі стадії електрохімічних реакцій на ферито-

перлітній сталі 32Г2 у 1%-му розчині NaСl з барботуванням СО 2 з рН = 3,1–

6,3, що моделюють пластові води: катодний контроль за рН = 4,15–6,3 та

катодно-анодний контроль – за рН = 3,1 (з додаванням СН 3СООН).

4. Сталь 50Г обсадної труби характеризується дуже низьким опором

2
крихкому руйнуванню за характеристиками ударної в’язкості (22,3 Дж/см ) та
1/2
статичної тріщиностійкості (30,5 МПа·м ). За випроб на ударну в’язкість
фрактографічно зафіксували макрокрихкий характер руйнування, а на

мікрорівні – чіткий зв’язок низьконергоємного рельєфу зламу з феритно-

перлітною структурою сталі 50Г.

5. Показано вплив мікроструктури ферито-перлітних сталей обсадних
труб різної категорії міцності на їх опір ВК: сталь 32Г2 вищої міцності з

дисперснішою мікроструктурою є менш схильна до неї за умов попереднього