Page 85 - Dys

85

обумовлює також малу зміну значення потенціалу корозії заліза при зміні рН

водних середовищ у діапазоні від 7 до 2. Вища кислотність водного

середовища, впливаючи на електродний та Ψ 1 потенціал металевої поверхні,

руйнує цей поверхневий адсорбований комплекс, внаслідок чого швидкість

корозії зростає на порядки. З цим також пов’язують той факт, що залізо у

водних розчинах з рН ≤ 2 поводиться подібно до водневого електроду – його

стаціонарний потенціал ошляхетнюється прямопропорційно зниженню рН.

Як уже зазначалося вище, згідно з відомими дослідженнями CO 2 діє як

хімічний ліганд з утворенням комплексу [FeL] = Fe–CO 2, який адсорбується

на поверхні сталі. Можна припустити, що молекули CO 2 у нейтральному

розчині частково витісняють молекули води із поверхневого адсорбованого

+2
комплексу і полегшують перехід іонів Fe у корозійне середовище, тобто
пришвидшують анодну реакцію розчинення заліза. Тому і не спостерігається

прямопропорційної залежності між i corr та і d у хлоридних водних розчинах з

рН = 6,3 (барботування СО 2) та 7,0. Водночас спостерігається суттєве

знешляхетнення потенціалу корозії сталі при переході від розчину без

барботування СО 2 до розчину з барботуванням СО 2 (рис. 3.11).

-0,4

без СО
-0,5 2

Е corr , В -0,6

з СО
2
-0,7

3 4 5 6 7 рН

Рисунок 3.11 – Вплив рН 1%-го розчину NaCl з барботуванням СО 2 та

додатком СН 3СООН (рН = 3,1–6,3) на потенціал корозії сталі 32Г2.