Page 61 - Dys

61

циклів навантаження f у корозивному середовищі становила 1 Гц, асиметрія

циклу навантаження R = 0,1.

Зафіксувавши певний розмах циклічного навантаження F, оцінювали

приріст тріщини а = a 2 − a 1, де a 1, a 2 – початкова та остаточна довжина

тріщини, відповідно, та визначали кількість циклів навантаження N = N 1 − N 2

для поширення тріщини на визначену довжину. Довжину тріщини заміряли за

допомогою мікроскопу МПБ-2 з точністю 0,01 мм, приріст тріщини між двома

послідовними замірами становив не менше 0,2 мм.

Швидкість росту тріщини da/dN визначали як приріст довжини тріщини

а між двома послідовними замірами n та n + 1 до відповідного приросту

кількості циклів N:

da = a n+ 1 − a n

dN N n+ 1 − N n (2.12)

Розмах навантаження F підтримували постійним або ж змінювали з

невеликим кроком. На основі визначених а, N та F будували номінальні

діаграми втомного руйнування (ДВР) – залежності швидкості росту втомної

тріщини da/dN від номінального розмаху коефіцієнта інтенсивності напружень –

K. Для підрахунку коефіцієнта інтенсивності напружень за використаної

схеми навантаження зразків використовували наступні формули:

4,12 M −
3
K = α 3 − α ; (2.13)
 t W 3

a
α = 1−
W , (2.14)

де М – згинальний момент, що діє в перерізі зразка; t – товщина зразка;

W – висота зразка; а – довжина тріщини.

Порогові значення розмаху коефіцієнта інтенсивності напружень K th

-10
визначали за швидкості росту тріщини 10 м/цикл шляхом поетапного
поступового зниження розмаху навантаження.