Page 142 - Dys

142

розтягнутої ділянок гину труби і виявили суттєву анізотропію пластичності:

абсолютні значення обох показників пластичності, визначені на радіальних

зразках приблизно вдвічі менші, ніж на осьових. Водночас у випадку випроб

неексплуатованих низьколегованих сталей різниця між цими показниками не

перевищує 20% [110]. Стосовно опору крихкому руйнуванню, то значення

KCV для радіальних зразків у 3–5 разів менші, ніж для осьових, особливо для

металу розтягнутої зони гину. Це пов’язали з розвитком розсіяної

пошкодженості в об’ємі стінки труби під час тривалої експлуатації спочатку

на мікрорівні, яка спричиняє сильне ослаблення когезії саме між поздовжніми

волокнами структури.

Аналіз виявлених випадків макророзшарування в стінці труб

газопроводів високого тиску [197, 204, 206–208, 211–213] дає підстави

стверджувати, що такі макродефекти усередині стінки труби, що розвиваються

паралельно площині вальцювання зумовлені, очевидно, з одного боку,

особливостями структури вальцьованого прокату, з якого виготовляють труби,

а з іншого – наводнюванням металу труби та акумулюванням у дефектах

водню високих тисків.

Оскільки макророзшарування виявляють саме для надземних лінійних

ділянок та гинів труб системи магістральних газопроводів, то на таких

ділянках через кліматичні зміни температури створюються найбільш

сприятливі умови для конденсації вологи на внутрішній поверхні труби.

Показано [110], що корозійний процес на внутрішній поверхні труб

магістральних газопроводів протікає з водневою деполяризацією через

відновлення гідрокарбонат-іонів. Тому за таких умов відбувається

наводнювання металу стінки труби. Водень абсорбується металом в

атомарному стані і, дифундуючи у напрямі зовнішньої поверхні, наводнює

метал стінки труби. Однак, попадаючи у т.зв. водневі пастки, а це різного роду

дефекти, водень рекомбінує в них до молекулярного стану з утворенням
високого тиску, достатнього для локального руйнування, що спричиняє

розвиток дефектів. Це специфічний механізм руйнування – воднем